Чо там у укропов?

Originally posted by at Чо там у укропов?

Вот такие поезда делают в Украине http://horoshiyblog.livejournal.com/2184792.html

Рост экономики Украины в третьем квартале 2016 года составил 2% http://horoshiyblog.livejournal.com/2187938.html

В Украине впервые за 25 лет снизили цену на электроэнергию http://horoshiyblog.livejournal.com/2187555.html

Ан-132 D: Антонов показал первый самолет без российских комплектующих http://horoshiyblog.livejournal.com/2187087.html

Сколько зарабатывают украинцы, живущие в регионах? http://horoshiyblog.livejournal.com/2184032.html

Всемирный банк примет участие в 5 украинских проектах на 1,28 млрд. евро http://horoshiyblog.livejournal.com/2183577.html

ЕБРР инвестирует в украинского фармацевтического производителя «Экофарм» http://horoshiyblog.livejournal.com/2183276.html

ЕБРР открывает региональные представительства EU4Business в Украине http://horoshiyblog.livejournal.com/2182985.html

ЕБРР намерен инвестировать в 100 различных проектов в Украине http://horoshiyblog.livejournal.com/2182750.html

Швейцарская компания выделила “Мегабанку” кредит на $7,75 млн на поддержку малого и среднего бизнеса в Украине http://horoshiyblog.livejournal.com/2182652.html

Стартап одесских студентов Mevics привлек $500 тыс инвестиций http://horoshiyblog.livejournal.com/2182295.html

Dragon Capital планирует вдвое нарастить инвестиции в Украине в 2017 году http://horoshiyblog.livejournal.com/2181962.html

1,22 млн. евро: Украинский проект Polyteda Cloud победил в Horizon 2020 SME Instrument от ЕС http://horoshiyblog.livejournal.com/2181697.html

За 10 місяців 2016 року експортовано аграрної продукції майже на 12 млрд доларів США http://horoshiyblog.livejournal.com/2180393.html

Новий український автобус «Тюльпан» покажуть у Києві http://horoshiyblog.livejournal.com/2180153.html

Новый украинский «КрАЗ» для армии http://horoshiyblog.livejournal.com/2179777.html

Новые автобусы-столовые украинского производства для Нацгвардии http://horoshiyblog.livejournal.com/2179366.html

У Львові відкрили глобальний сервісний центр VimpelCom на 900 робочих місць http://horoshiyblog.livejournal.com/2179174.html

Украинская компания инвестирует до $30 млн. в европейские стартапы http://horoshiyblog.livejournal.com/2178624.html

Крюківський вагонобудівний завод відправив «Укрзалізниці» першу партію з 50 напіввагонів http://horoshiyblog.livejournal.com/2178268.html

Еще 21 новый троллейбус украинского производства поставлен в Киев http://horoshiyblog.livejournal.com/2177638.html

Японцы открыли в Украине завод по производству автокомплектующих для концерна Volkswagen http://horoshiyblog.livejournal.com/2177499.html

В Киеве открывают сразу два бара с украинскими винами и продуктами http://horoshiyblog.livejournal.com/2176210.html

На Воздвиженке открывается новый магазин украинских брендов http://horoshiyblog.livejournal.com/2175751.html

Солнечная электростанция в Кировоградской области http://horoshiyblog.livejournal.com/2175480.html

«Укртрансгаз» збудував та замінив 20 кілометрів магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород» http://horoshiyblog.livejournal.com/2174878.html

Німецькі інвестори побудують в Тростянці сонячну електростанцію http://horoshiyblog.livejournal.com/2174508.html

Видео о производстве сельскохозяйственных самолетов в Запорожской области http://horoshiyblog.livejournal.com/2174274.html

Ukraine is slowly but steadily moving forwards in terms of reforms. http://horoshiyblog.livejournal.com/2173831.html

Украина вошла в топ-10 крупнейших экспортеров вооружений http://horoshiyblog.livejournal.com/2172653.html

«Южмаш» отгрузил Orbital две первые ступени ракет Antares для будущих миссий снабжения МКС http://horoshiyblog.livejournal.com/2167796.html

Как изменится инфраструктура Львова в ближайшие годы http://horoshiyblog.livejournal.com/2166517.html

Во Львове открыли сервисный центр МВД http://horoshiyblog.livejournal.com/2163668.html

Новые польские трамваи Pesa в Киеве http://horoshiyblog.livejournal.com/2163265.html

Под Киевом заложен концептуальный дилерский центр Jaguar Land Rover http://horoshiyblog.livejournal.com/2162950.html

В октябре украинцы потратили рекордную сумму на автомобили http://horoshiyblog.livejournal.com/2162743.html

Открылся новый Киевский ЦУМ http://horoshiyblog.livejournal.com/2162678.html

Новые фото киевского ЦУМа после реконструкции http://horoshiyblog.livejournal.com/2160012.html

За девять месяцев прибыль крупного и среднего украинского бизнеса выросла на 16% http://horoshiyblog.livejournal.com/2158153.html

Аэропорт «Борисполь» пополнил бюджет еще на 500 млн грн http://horoshiyblog.livejournal.com/2156522.html

Экспорт украинской электроэнергии вырос на 5,2% http://horoshiyblog.livejournal.com/2156109.html

Экспорт украинских товаров в ЕС вырос на 5,2% – Еврокомиссия http://horoshiyblog.livejournal.com/2154901.html

Украинская частная компания показала свой новый вертолет на международном авиасалоне в Иране http://horoshiyblog.livejournal.com/2153472.html

Лучшие Instagram-аккаунты Украины в 2016 году. http://horoshiyblog.livejournal.com/2180037.html

Лучшие фото украинской природы-2016 http://horoshiyblog.livejournal.com/2175167.html

Лучшие рестораны Украины-2016 http://horoshiyblog.livejournal.com/2172303.html

Лучшие рестораны Западной Украины http://horoshiyblog.livejournal.com/2173430.html

Лучшие рестораны Восточной Украины http://horoshiyblog.livejournal.com/2172986.html

Advertisements

Як виглядає техніка до і після ремонту на ДП "Шепетівський ремонтний завод"

Originally posted by at Як виглядає техніка до і після ремонту на ДП “Шепетівський ремонтний завод”

Марш победителей: украинцы, уничтожившие руский нацизм и разбившие имперские мечты

Originally posted by at Марш победителей: украинцы, уничтожившие руский нацизм и разбившие имперские мечты

А нужно быстрее в наличных условиях? – Пасхавер об одной из центральных проблем революции

Originally posted by at А нужно быстрее в наличных условиях? – Пасхавер об одной из центральных проблем революции

Украинцы разочарованы: все плохо, реформы почти не идут, пользы от них нет, враги не повержены. Ищем злой умысел и находим его. Но что, если перемены действительно ускорятся? Продовжувати читання А нужно быстрее в наличных условиях? – Пасхавер об одной из центральных проблем революции

Гамбит Вована.

Originally posted by at Гамбит Вована.


Обама красава! Думаю, что психологический портрет Вована лежит у него на столе. Знает он об этом позёре-выпердрёжнике всё. Знает, как всю эту снобистскую муть обыграть красиво, поэтому и играет с ним как кошка с мышкой. Сожрет, когда уже совсем наиграется. Если бы россияне подсчитали, сколько стоили казне понты Вована, то за голову взялись бы. Хотя Русский мір – это и есть одни понты. А все, кто об этом знают, давно научились этим пользоваться.  У меня такое впечатление, что Вована поимели все, кому не лень, прикрываясь этим самовлюбленным и пустым щеголем как щитом. То Меркель решила замутить с ним Третий Рим. Сама тихо в сторонке стояла, пока Вован бряцал доспехами перед Обамой. А Вован ведь на самом деле считал, что Обама – это его шанс. Просто любого другого американского президента он бы уже давно довел до белого коленья и мало у кого бы выдержали нервы. А с Обамой он сильно просчитался, будучи уверен в том, что этого “слабака” можно уложить на ковер очень легко.

Продовжувати читання Гамбит Вована.

“Найдите хоть одно упоминание об Украине, неучи” (пост-исследование)

Originally posted by at “Найдите хоть одно упоминание об Украине, неучи” (пост-исследование)

К посту о мировоззрении Михаила Кожухова, как и ожидалось, подтянулись “братья” наши меньшие. Вот их типичная реакция на спокойную дискуссию о “России-папе” и “подростковости” украинцев:

Август Ландмессер
Олег, да ты упоротый! И ещё неуч. Возьми “Повесть временных лет” и найди хоть одно упоминание про Украину.

:
Хоть и не в моих правилах метать бисер перед русскими рrosimiae, попробую ответить.
Не обращая внимания на кацапского тролля, с выразительным ником и юзерпиком, отвечаю для читателей блога, в т.ч. населения Запоребрика (т.к. пост касается российского интеллигента М. Кожухова, возможно, и он просветится).

Украї́на або Вкраї́на (давньорус. Оукранnа, Въкранna; лат. Vkraina) — топонім у Східній Європі. Вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком, у зв’язку із смертю переяславського князя Володимира Глібовича.
З 19 століття назва території обабіч Дніпра, між Доном і Сяном, та Прип’яттю і Чорним морем, заселена переважно українцями.
Означає «рідний край, країна, земля» (Шевченко Ф. П., В. Г. Скляренко, М. Г. Андрусяк, В. М. Русанівський, Г. П. Півторак).

1
Карта «Європейської Татарії або Малої Татарії» італійця Джакомо Кантеллі (1684). Наддніпрянщина показана як «Україна або край запорозьких козаків (Vkraina o Paese de Cossachi di Zaporowa)». На схід від неї вказана «Україна або край донських козаків, залежних від Московії (Vkraina ouero Paese de Cossachi Tanaiti Soggetti al Moscouita)». Татартарією вважається Московія.

«Україну» було вперше згадано в літописі 828 років тому, когда на Москва-реке лягушки квакали.

828 років тому «Україну» було вперше згадано в літописі. Оця правда вітчизняного літописця, що пробилася до нас крізь століття, та інші літописні згадки про Україну кінця XII — початку XIII століть цілком спростовують поширену псевдонаукову «концепцію» про походження назви Україна від слова «окраїна». З допомогою цього твердження імперія намагалася закріпити периферійне значення країни для її мешканців, яких привчали любити чужу батьківщину і зневажати власну.

Літописні джерела свідчать, що назва «Україна» з’явилася задовго до монголо-татарської навали, яку імперські ідеологи тривалий час уважали початком відліку розпаду «єдиного народу», який нібито доти існував.

Датований 18 квітня 1187 року літопис говорить: «У тім же поході (князів Русі, тобто Києва, Білгорода (нині с. Білгородка поблизу Києва), Вишгорода, Василькова, Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький) та фортець на р. Росі) на половців розхворував Володимир Глібович (князь Переяславський) недугою тяжкою, від якої і помер. І принесли його в Переяслав на ношах, і отут преставився він, місяця квітня у вісімнадцятий день, і покладений був у церкві святого Михайла, і плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину, і золота не збирав, добра не шкодував, а усе давав дружині; був же він князь чеснотний і сильний у бою, і мужністю міцною відзначався, і всякими доброчесностями був сповнений. За ним же Україна багато постогнала».

Однак, якщо Україна була вже 1187 року, за часів Київської Русі, то теорія про Київську Русь як «братню колиску» виявляється безглуздою. А ще ж є згадки про Україну в літописах 1189, 1213 років і безліч — у пізніші часи. Вперше вжиття слова «Україна» стосовно Переяславщини, тобто власне Русі (так у VІІІ-XVІІ століттях називалася територія нинішньої Центральної України), одразу ставило нерозв’язне для радянської пропаганди питання — «окраїною» щодо чого могли бути ці терени? Природно, що не Москви. Остання в ті часи була настільки глухою околицею, що про неї пересічні люди навряд чи взагалі щось чули на Київщині. Тоді як Київ залишався безумовним центром для всіх князів династії Рюриковичів.

Таким чином, не зрозуміло, чому за Володимиром тужили саме прикордонні землі, адже, за логікою, журитися за своїм князем мали жителі Переяславського князівства незалежно від оддаленості від кордонів. Тому слово «Україна» ніяк не могло означати околицю князівства. Переяславщина була одним із князівств власне Русі (до якої на той час належали Київське, Чернігівське, Переяславське й Новгород-Сіверське князівства).

Під 1189 роком у літописі в оповіданні про князя Ростислава Берладника згадується, що він приїхав «в Україну Галицьку» (князь в’їхав у князівство володіти ним як одним цілим, а не якимись його околицями). У Галицько-Волинському літописі 1213 р. є запис: «Данило ж повернувся додому і їхав з братом і прияв Берестій, і Угровеськ і Верещин, Столпе, Комов і всю Україну». Тобто знову йдеться не про околиці, а про все князівство Забужжя з центром в Угровеську (нині городище у с. Новоугрузьке Любомльського району на Волині).

Знані також повідомлення про польських князів, які після походу на Галичину й Волинь верталися «в свою Україну», знов-таки, у власне князівство, а не в його околиці.

Отже, «Україна» в літописах XII-XV ст. абсолютно чітко виступає синонімом слова «князівство». Щоб зрозуміти це, історикам просто варто було неупереджено прочитати літописи. Слово «Україна» багаторазово вживається протягом кількох століть після своєї появи на позначення понять «наше князівство», «наша земля», «країна». Паралель прозора — адже й нині слово «країна» не змінило свого значення. «Українянин», а пізніше «українець», відповідно, означало «земляк», «співвітчизник». Нарешті, в українській мові слова «окраїна» взагалі нема, замість нього — «околиця». Усі люди схильні розглядати свою землю центром. Чи хтось називатиме її «околицею», та ще й іноземною мовою?

А що ж таке Русь?

Уперше з’явившись на пойменування Середньої Наддніпрянщини в середині VI ст., задовго до появи варягів на історичній арені, назва «Русь» протрималася в Україні (Західній) до ХХ ст., а в Центральній — до XVIII ст. Ще Іван Франко писав про себе: «Я — русин». Або згадаймо хрестоматійний вірш Олександра Духновича: «Я русин, бил, єсмь і буду, я родився русином…». Деякі закарпатці й досі називають себе русинами (а декотрі політикани брутально цим спекулюють).

У вітчизняних літописах твердиться, що Руссю є виключно територія сучасної Центральної та Північної (Київщина, Переяславщина й Чернігівщина), а з кінця ХІІ ст. — й Західної України. Жодні інші землі — ані Суздаль (Залісся), ані Новгород, ані Смоленськ тощо — Руссю за часів Київської Русі не вважалися. Ніде в літописах не згадано ані «Суздальської Русі», ані «Заліської Русі», ані «Московської Русі» — усе це пізніші вигадки імперських ідеологів. Ось лише кілька цитат (із сотень підтверджень у літописах).

Повідомлення під 1151 роком після того, як Ізяслав Мстиславич учергове вигнав Юрія Довгорукого з Києва, син Юрія Андрій Боголюбський «тим часом випросив у отця піти наперед до Суздаля, кажучи: «Осе нам уже, отче, тут, в Руській землі, ні раті, ні чого іншого. Тож затепла підем».

Повідомлення про черговий невдалий похід Юрія Довгорукого на Київ під 1154 роком: «У тім же році рушив Юрій з ростовцями, і з суздальцями, і з усіма дітьми в Русь. І стався мор серед коней в усьому війську його, якого ж не було ніколи».

Повідомлення під 1175 роком, як після вбивства Андрія Боголюбського володимирські бояри (з Володимира-на-Клязьмі у Заліссі) говорили: «Князь наш убитий, а дітей у нього немає, синок його в Новгороді, а брати його в Русі».

Повідомлення під 1223 роком, що на допомогу українським князям у їхній боротьбі проти монголо-татар із Ростова послали з ростовським полком Василя Костянтиновича, але він буцімто не встиг «до них в Русь».

«Варязька» теорія походження назви Русі зі Скандинавії поширювалася в Росії й СРСР, бо давала змогу нехтувати численними літописними згадками. Але ця теорія має величезну хибу. Вперше назва «Русь» згадується в середині VI ст., а назва «россомони» стосовно мешканців Центральної України ще раніше — з IV століття. А варяги вперше з’являються на історичній арені лише наприкінці VIII століття. І ніхто їх тоді (ні візантійці, ні вони самі) Руссю не називає. Між варягами і Руссю — часова і змістовна прірва.

Сьогодні навіть такий москвофіл, як академік Петро Толочко, вважає, що назва «Русь» — місцевого, південного походження: «Вочевидь, «Русь» — дуже давнє слово іраномовного походження, пов’язане з назвами сарматських племен (роси, россомони, роксолани). Десь на межі VIII-IX століть воно закріпилося на середньому Дніпрі і перейшло на слов’ян. Не випадково літописець зазначав: «…Поляни іже нині зовомая Русь». Інакше кажучи, слов’яни з племені, яке стало ядром давньоруської держави, спочатку іменувалися полянами, а потім на них поширилася назва «Русь»… Вочевидь, із цим словом пов’язані й давні назви річок — Росі, а також її притоків Росави і Роставиці».

Повторюю: елементарне вивчення першоджерел доводить, що специфіка вживання назви «Україна» в літературі XІІ-XV століть незаперечно свідчить, що в той час цей термін був синонімом слів «князівство», «земля». Тож Україна є просто новою, молодшою назвою Русі. А Русь, відповідно, є прадавньою назвою України. І обидві вони славні, пов’язані з численними перемогами.

У такій подвійній назві Україна не оригінальна. Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія — Іберією. До англосаксонського завоювання сучасна Велика Британія звалася просто Британією, потім Англією, а сьогодні використовує одразу дві назви. Китай змінював назву щоразу зі зміною правлячих династій. Так само й Росія колись називалась Московським царством, а ще перед тим — Суздаллю й Заліссям.

До речі, насаджуючи теорію про те, що Україна — це, мовляв, «окраїна», а не «країна», імперські історики примудрилися забути походження деяких назв у власній країні.

Щодо російської столиці, то найпопулярнішими є гіпотези, які виводять назву «Москва» за аналогом з іншими фінно-угорськими назвами. Російський історик Василь Ключевський стверджував: у однієї Ками можна нарахувати 20 приток, які мали закінчення «ва», що фінською значить «вода».

Практично всі міста Центральної Росії, котрі нараховують понад 500 років, мають фінно-угорські назви. А це значно суттєвіше для дослідження, аніж назви річок, оскільки означає, що в цих містах жило населення з відповідною мовою. Місто Суздаль, згадане вперше 1024 року, вочевидь, походить від фінно-угорського слова «діва». Місто Кострома, як і сусідні Толшма, Тотьма, Вохрома, також виводиться з фінно-угорських мов, в яких останній склад «маа» означає «земля» (згадаймо, наприклад, сучасні естонські острови Саарема, Хійумаа). Місто Твер у давнину називалося Тихвер, що з вепської мови перекладається як «тиха, густа вода». Місто Кіжи карельською мовою — «ігрища». Місто Клязьма з мови мордви-ерзя — «широко повзти». Можайськ із цієї ж мови — «неглибоке місце». Валдай із північних фінно-угорських діалектів —«світлий, білий». Симбірськ до XVII століття звався Синбірськ, що з мордовської перекладається як «зелені гори». Місто Каргополь із карельської — «ведмежа сторона». Рязань була племінним центром етно­графічної групи мордви — ерзя, і спочатку називалася Ерзянь. Стосовно Коломни є ціла низка гіпотез про походження назви: «рибна ріка», «прикордонна ріка», знов-таки — з фінно-угорських мов, тощо. Муром — від назви фінно-угорського племені мурома і означає «люди на суходолі». Вологда за загально­прийнятою гіпотезою походить від фінно-угорського (вепського) слова «білий», «світлий». Від цього ж слова і назва ріки Волга. Тому, коли російські імперці починають говорити про «слов’янство», їх можна запитати, а чи знають вони походження назви їх рідного міста?

Олександр ПАЛІЙ, історик. Сільські вісті

«Україна» у літописах

«Літопис Руський» XII ст. згадує назви «Україна», «Вкраїна», «Вкраїниця», «україняни» локалізовані:

південна частина Переяславської землі (південна частина Києва і північно-східна частина Черкащини);
південно-східна частина Галицької землі (Пониззя), південно-східна частина Тернопільщини, південна половина Хмельниччини (р. Смотрич, р. Ушиця, р. Збруч), і південно-західна частина Вінничини;
терени Волинської землі в басейні лівобережжя середньої течі Західного Бугу, суміжне з Лядською землею Малої Польщі (нині — Хелмське, Бяло-Подляське, Замойське воєводства Польщі).

Київський літопис 1187 (за Іпатіївським списком), оповідаючи про смерть переяславського князь Володимира Глібовича, під час походу на половців, каже що «за ним же Україна багато потужила»

« ѡ нем же Оукраина много постона »

2
Карта «Білої Русі або Московії» француза Юбера Жайо (1685). Наддіпрянщина показана як «Україна (Vkraina) або край козаків». На схід від неї, між Воронезьким (Worotin) і Рязанським (Rezan) князівствами, вказано «Окраіну» (Okraina), що відповідає землям донських козаків.

У тому ж літописі за 1189 рік згадується, що князь Ростислав Берладник приїхав до «України Галицької» (на означення подністрянського Пониззя):
« И еха и Смоленьска въ борзѣ и приѣхавшю же емоу ко Оукраинѣ Галичькои. »
(Стлб. 653:8, 663:31-33. // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 652–673. — Ізборник.)

У Галицько-Волинському літописі, під 1213, записано, що князь Данило «забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов, і всю Україну»:

« и приӕ Берестии . и Оугровескъ . и Верещинъ . и Ст҃олпъ Комовъ . и всю Оукраиноу »
Уривок із Пересопницького Євангелія (1556) в якому зустрічається слово «україна»: «пришол в україни иудейския» (Стлб. 732:56–57. // ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 715-736. — Ізборник.)

3
Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Anno 1613, Hessel Gerittzs/Willem Blaeu (Amsterdam, 1613, 1640) Карта Радзивіла – перше картографічне джерело, де використана назва «Україна». Перше видання карти було здійснене Віллемом Блау у 1613 р. Мапа залишалася основним джерелом географічних знань про регіон наступні 150 років. Карта містить величезну кількість назв міст, сіл, річок, озер, територій України.

Існують різні трактування слова «Україна» у цих літописах. Так, історик Олександр Палій вважає, що слово було простим синонімом слів «князівство», «земля». Натомість Іван Огієнко висловив ширші міркування з цього приводу у своїй праці «Історія української літературної мови». Про перший вжиток слова «україна» у Київському літописі він пише так:

«В якому саме значенні вжито тут слово Україна, трудно сказати, — може, так названо граничну Переяславську землю; але не виключено, що тут це назва й ширша — й землі Київської. Взагалі в давнину слово „україна“ визначало якусь землю, сторону, край. Другу згадку про Україну цей же Літопис подає під 1213 роком, розповідаючи, що князь Данило „прия Берестий, і Угровеск, і Верещин, і Столпє, Комов і всю Україну“. Тут Україна визначає певне окреслений край. Зазначу ще, що церковнослов’янське „пріиде в предѣль (грецьке ὅρια = краї) іудейскія“ Пересопницька Євангелія 1556 р. перекладає: „пришол в україни иудейския“.»

4
Карта Східної Європи італійця Вінченцо-Марія Коронеллі (1690). Правобержжя і Лівобережжя з Києвом позначені як VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків); Слово OKRAINA (Окраіна) вжито стосовно Задоння і Рязані — московського порубіжжя.

Канадський історик Орест Субтельний висловив чіткішу думку з цього приводу:

«Слово „Україна“ вперше з’являється в літописах у 1187 р. і спочатку вживається як географічне позначення Київського порубіжжя

Віталій Скляренко однак наголошує, що не можна тлумачити букву «У» в слові Україна як «біля». Такий підхід конфліктує із семантикою української мови (а також — білоруської, польської, чеської), в якій «У» тлумачиться тільки як «в», «у середині».

5
Карта Східної Європи француза Гійома Деліля (1723). Наддніпрянщина і Південна Білорусь позначені як PETTIE RUSSIE (Мала Русь). Ця назва пересікається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до Слобожанщини: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків)

Далі візьмемо обмежену інформацію з української Вікіпедії:

«Україна» за часів Речі Посполитої

Це значення слово україна зберігає також у 15 — 16 ст. (і навіть пізніше). Документи кажуть про «Україну подільську», «Україну брацлавську», «Україну київську». «Dyaryusz sejmowy» 1585 називає Поділля «Ukraina Podolska». З розвитком Козаччини в 16 ст. назва україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала широкі простори Наддніпрянщини — Правобережної й Лівобережної, де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване воєводство Київське. У такому значенні термін україна вживається в писаннях київського католицького єпископа Й. Верещинського (кін. 16 ст.), в діяріюшах С. Бєльського 1609 й Ш. Окольського 1638, в листах гетьмана П. Сагайдачного, єпископа (згодом митр.) І. Копинського та ін. Сагайдачний у листі до короля Жиґмонта III 15 лютого 1622 писав про «Україну, власну, предковічну отчизну нашу», «городи українські», «народ український» тощо. І. Колимський у листі до патріарха московського Філарета з 4 грудня 1622 (з Мгарського монастиря) скаржився, що «все зде на Украине, во пределе Киевском сотесняемся». Але поняття україна щораз далі поширюється за межі самого Київського воєводства, зокрема на Лівобережжі, де в першій половині 17 ст. проходить процес посиленої української колонізації, яка захоплює також володіння Московської держави (Слобідська Україна).

6
Карта Східної Європи німця Матіуса Зойттера (1730). Словом UCRANIA (Україна) позначено Надніпрящину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і SEVERIA (Сіверщина). На схід від них, в районі Рязані знаходиться OGRANIA (Огранія)

«Україна» за козацької доби

Особливого політичного значення назва «Україна» набирає в наслідок Хмельниччини. Хоч офіційна назва Козацько-Гетьманської Держави 17 — 18 ст. була «Військо Запорозьке», але її територія була «козацька земля», яка звичайно і в українській і в польській практиці — називалася Україною. Отож, назви Україна, український, український народ щораз частіше вживалися в політичному і культурному житті Гетьманщини. Зустрічаємо їх раз-у-раз в актах і документах Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка, І. Самойловича, І. Мазепи, П. Орлика. Старшина Дорошенко в листі до Запоріжжя 1671 писав про «всю Україну», «народ наш український», «українські міста» тощо. Про «отчизну Україну» згадував П. Полуботок у листі до В. Кочубея 1685. Антигетьман П. Іваненко (Петрик), укладаючи 1692 союзний договір з Кримським ханством, вчинив це «для одобрання од московское власти милое отчизни своее Украины», а в своїх універсалах і листах писав: «наша Україна». Цю назву залюбки вживав і в офіційних актах і в приватних листах екзильний гетьман П. Орлик. Обидва тексти (латинський і український) Бендерської конституції 1710 згадують «Ucraina», «in Ucrainam», «в Украйні», «Кіев и иные украинскіе городы». У договорі з Кримом 1711 Орлик титулується «dux Ucrainae». Не дивно, що ця назва тоді стала відомою й популярною в Західній Європі (завдяки також другому вид. «Description d’Ukrainie» Ґ. Л. де Боплана 1661). Після Андрусівської угоди 1667 й поділу України між Москвою й Польщею з’являються назви «сьогобічна» й «тогобічна» Україна, а для Лівобережжя ще «Малоросійська Україна».

Хоч назва «Україна» широко вживалася на Гетьманщині 17 — 18 вв. і поза її межами, вона не стала офіційною назвою Української держави, що нею й надалі залишилося «Військо Запорозьке» або, почасти під російським впливом, «Малоросія». З другого боку, поділ України поміж Москвою й Польщею, який тривав до кінця 18 ст. (а частково й пізніше) гальмував процес перетворення локальної назви Україна на загальнонаціональну назву території українського народу. Більше того, у процесі ліквідації Гетьманщини назва Україна немов би регресує до свого давнішого суто локального географічного значення. Ще в кінця 17 ст. вона вживалася щодо частики Гетьманщини: «Того-жъ року (1690) велика саранча била на Украіни и коло Стародуба, на Сѣвери»; «а инная тутъ, на Украінѣ, коло Нѣжина и Чернигова и на Сѣверѣ, коло Стародуба зазимовала» (Літопис Самовидця). Навіть у другій половині 18 ст. (1770-ті pp.) Україною називали на Стародубщині центральну частину Гетьманщини, від Чернігова й Ніжина до Прилуки, Лохвиці й Гадяча.

XIX–XX століття

Щойно в 19 ст., з об’єднанням більшості українських земель і утворенням українського територіального масиву назва Україна поволі набирає значення української національної території. Починаючи з другої половини 19 ст., назва Україна вживається в українському громадянському й приватному житті, визначаючи всю територію українського народу й усуваючи всі інші назви (зокрема Малоросія), незалежно від їх походження й історичного вжитку.

Після проголошення Української Народної Республіки (універсали Центральної Ради III — 20 листопада 1917 і IV — 22 січня 1918), Української (Гетьманської) Держави (29 квітня 1918) і Західно-Української Народної Республіки (1 листопада 1918), назви Україна і український народ остаточно усталюються як офіційні назви Української держави та її народу. Офіційне прийняття назви Карпатська Україна (15 березня 1939) поклало край ваганням щодо властивої назви й цієї частини української землі.

Під радянською владою Україна мала назву Українська Соціалістична Радянська Республіка (декрет Українського радянською уряду з 6 січня 1919), а з 31 січня 1937 — Українська Радянська Соціалістична Республіка.

З проголошенням Незалежності 1991 року за українською державою була закріплена назва Україна.

7
Уривок із Пересопницького Євангелія (1556) в якому зустрічається слово «україна»: «пришол в україни иудейския»
*****
П’ять копійок:
БОНУС для самых терпеливых русскоязычных челюстей:
Можно привести и такой пример:
В укр. краєзнавство есть однокоренное русское слово КРАЕВЕДЕНИЕ. Ну, нельзя же серьезно утверждать, что краеведение изучает границы и края держав:) Эта наука изучает страны.
А не разъяснят ли нам московиты (“русские”), по логике которых Украина – Окраина, что такое однокоренное русское слово КРАЕВЕДЕНИЕ? Расеяне со своими империалистскими рефлексами не способны понять, что в украинском языке слово КРАЙ означает не конец, границу, а территорию, землю. (напр. РІДНИЙ КРАЙ = (рус) РОДНАЯ ЗЕМЛЯ) С маленькой припиской для лингвоинвалидов: КРАЇНА в переводе на руцкий суржик – СТРАНА 🙂

Итак, в киевских, галицких, волынских, черниговских и др. летописях слово Украина употребляется в отношении Руси с 10-11 веков и является его синонимом. И какая в то время была “основная земля” московитов? Кучково городище, мокшанские топи и полудикие племена моксель))

Москва – кыштым ЗО. Не собственная территория Алтын Орды, а данник и младший союзник.
Название “Россия” (на латинский манер – Rossia) придумано специально, как бы и не путать с Русью (в тот момент было всем очевидно, ГДЕ на самом деле эта Русь находится), и в то же время – обосновать с Русью определенную преемственность, претендовать на все земли бывшей империи Рюриковичей. Окончательно искусственное название Россия укрепилось во времена немецких хозяев Московии Петра Первого и Екатерины, имевших в Украине-Руси основной источник доходов, а также идеологических и служивых кадров.
*****
Допомога цьому блогу (за бажанням) / Помощь блогу (при наличии желания и средств):
Реквизиты: карта “ПриватБанк” № 5168 7423 1851 9075

 

ДНІ ПРАПОРА

Originally posted by at ДНІ ПРАПОРА

ДНІ ПРАПОРА

Вчора зазирнув на Софіївську площу – подивитися на виставку прапорів з зони АТО. Це були не стяги військових частин, а звичайні синьо-жовті біколори. Незвичайними є обставини, через які вони власне й опинилися на експозиції.

Продовжувати читання ДНІ ПРАПОРА

СОЛНЕЧНАЯ ЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ 1500 ВТ ЗА 200 ДОЛЛАРОВ. ПРОЕКТ ДЛЯ УКРАИНЫ

Originally posted by at СОЛНЕЧНАЯ ЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ 1500 ВТ ЗА 200 ДОЛЛАРОВ. ПРОЕКТ ДЛЯ УКРАИНЫ

Мы запустили еще один проект – СВЕРХ-ДЕШЕВАЯ СОЛНЕЧНАЯ ЭЛЕКТРОСТАНЦИЯ для Украины.
СЕБЕСТОИМОСТЬ электронного блока – 65 долларов.
СЕБЕСТОИМОСТЬ солнечной батареи – около 40 долларов.
СЕБЕСТОИМОСТЬ аккумулятора, зависит от его емкости, в среднем – 100 долларов.
Нагрузка – до 1500 Вт.
Напряжение – 12 В.
В ближайшее время электростанция будет установлена для тестов в одном из украинских сел.

P.S. На видео, другая солнечная батарея, такой же мощности.

Загнивающее украинское село, Закарпатье

Сегодня решили выйти к границе и заглянуть в Европу. К тому же, было интересно как охраняется граница, особенно если ее фотографируют жители Донбасса.

Долго блуждали, карту с собой не взяли, поэтому к Европе так и не вышли. Уже дома выяснили, что до евроинтеграции нам оставалось буквально 200 метров, так что в следующий раз не пропустим нужный поворот.

В итоге сделали лишь фотографии закарпатского села недалеко от Ужгорода, в километре от границы.

Село, понятное дело, загнивающее, как и Европа в целом. Руина. Смотрите сами.

1.
20150504_195825.jpg
Продовжувати читання Загнивающее украинское село, Закарпатье

Чтобы никогда не забыть: 60 самых впечатляющих фото противостояний в Киеве

Originally posted by at Чтобы никогда не забыть: 60 самых впечатляющих фото противостояний в Киеве

Все кадры размещены в хронологическом порядке по мере происходящих событий.

Продовжувати читання Чтобы никогда не забыть: 60 самых впечатляющих фото противостояний в Киеве